Реакція на низькокалорійну дієту

Реакція на низькокалорійну дієту: чому одним людям легше переносити дефіцит калорій, а іншим — складніше?

Що таке реакція на низькокалорійну дієту?

Чому після зменшення калорійності раціону одні люди зберігають гарне самопочуття, достатній рівень енергії та легко дотримуються нового режиму харчування, а інші вже через кілька днів відчувають сильний голод, втому або постійно думають про їжу?

Низькокалорійна дієта передбачає зменшення кількості енергії, яку організм отримує з їжі. Проте реакція на дефіцит калорій не є однаковою для всіх. На неї впливають рівень фізичної активності, спосіб життя, якість раціону та генетичні особливості.

Саме тому одна й та сама кількість калорій може по-різному позначатися на самопочутті різних людей.

Низькокалорійна дієта не є універсальним рішенням. Вона повинна враховувати індивідуальні особливості організму та забезпечувати достатню кількість поживних речовин навіть за умов помірного дефіциту калорій.

Як генетика впливає на реакцію на низькокалорійну дієту?

Організм постійно регулює використання енергії, баланс поживних речовин та відчуття голоду і ситості. У цих процесах беруть участь десятки генів, які впливають на апетит, швидкість енергетичного обміну та адаптацію до зміни калорійності раціону.

Генетичні особливості можуть впливати на:

• відчуття голоду під час дефіциту калорій
• ефективність використання енергетичних запасів
• адаптацію до зменшення калорійності раціону
• рівень енергії та витривалості
• особливості харчової поведінки.

Саме тому однаковий дефіцит калорій може по-різному переноситися різними людьми.

Які гени впливають на реакцію на низькокалорійну дієту?

PPARGC1A — ген енергетичного обміну

Ген PPARGC1A допомагає організму підтримувати вироблення енергії під час дефіциту калорій і впливає на ефективність використання жирових запасів.

Люди з певними генетичними варіантами PPARGC1A можуть:

• ефективніше або повільніше спалювати жирові запаси
• по-різному переносити обмеження калорій
• відрізнятися за рівнем енергії під час дієти
• по-різному реагувати на однаковий дефіцит калорій.

TFAP2B — ген контролю апетиту під час дієти

Ген TFAP2B бере участь у регуляції апетиту та гормональної відповіді організму на дефіцит калорій.

Люди з певними генетичними варіантами TFAP2B можуть:

• довше не відчувати ситість після їжі
• частіше відчувати потяг до перекусів
• бути більш схильними до переїдання у вечірній час
• повільніше втрачати масу тіла навіть при однаковій калорійності раціону.

ADRB3 — ген спалювання жиру

Ген ADRB3 впливає на швидкість розщеплення жирових запасів та витрати енергії організмом.

Люди з певними генетичними варіантами ADRB3 можуть:

• повільніше використовувати жирові запаси
• менш ефективно знижувати відсоток жирової тканини
• швидше досягати плато під час схуднення
• мати вищий ризик повторного набору маси тіла після завершення дієти.

Чому це важливо для харчування?

Дефіцит калорій є лише одним із компонентів харчування. Не менш важливо, які саме продукти складають раціон і чи забезпечує він організм необхідними поживними речовинами.

Для одних людей помірне зменшення калорій проходить майже непомітно. Інші можуть швидше відчувати голод, зниження концентрації або втому, якщо раціон складений незбалансовано.

Саме тому важливо контролювати не лише кількість калорій, а й загальний баланс:

• білків
• корисних жирів
• складних вуглеводів
• клітковини
• вітамінів і мінералів.

Персоналізований підхід дозволяє краще враховувати індивідуальні особливості організму, ніж універсальні рекомендації.

Висока та низька адаптація до дефіциту калорій

Вища адаптація

Люди з більш сприятливою генетичною реакцією часто:

• ефективніше використовують жирові запаси при дефіциті калорій
• довше підтримують стабільний рівень енергії
• легше контролюють апетит
• швидше досягають бажаного результату зі зниження маси тіла.

Нижча адаптація

Люди з менш сприятливою генетичною реакцією можуть:

• швидше відчувати втому та зниження працездатності під час обмеження калорій
• втрачати не лише жирову, а й м'язову масу
• стикатися з уповільненням обміну речовин при тривалому дефіциті калорій
• частіше відчувати сильний голод або потяг до їжі, особливо ввечері
• повільніше знижувати масу тіла або досягати плато навіть при дотриманні дієти
• бути більш схильними до повторного набору ваги після завершення низькокалорійної дієти.

Чи можна покращити адаптацію до низькокалорійного харчування?

Генетика визначає певні особливості реакції організму, але вона не є єдиним фактором.

На адаптацію також впливають:

• достатня кількість білка
• якість жирів і вуглеводів
• споживання клітковини
• режим сну
• рівень фізичної активності
• збалансованість раціону.

Багато людей краще переносять помірний дефіцит калорій, якщо зміни відбуваються поступово та без різких обмежень.

Як визначити свою генетичну реакцію на низькокалорійну дієту?

У ДНК-тесті Humess показник «Реакція на низькокалорійну дієту» входить до блоку «Дієти та харчування» та допомагає оцінити генетичні особливості, пов'язані з регуляцією апетиту, енергетичного обміну та адаптацією до дефіциту калорій.

Для оцінки використовується сукупність генетичних варіантів, які впливають на використання енергії, харчову поведінку та індивідуальну реакцію організму на різні моделі харчування.

Разом із цим показником аналізуються реакції на інші дієти, особливості метаболізму, харчові вподобання та фактори, які допомагають персоналізувати харчування відповідно до Ваших генетичних особливостей.

Детальніше про пакет — на сторінці ДНК-аналіз Wellness.