Переїдання

Переїдання: чому одним людям складніше зупинитися після першої порції їжі, ніж іншим?

Що таке переїдання?

Чому одна людина легко припиняє їсти після відчуття ситості, а інша продовжує тягнутися за добавкою, навіть коли голод уже минув? Чому комусь достатньо невеликої порції, а хтось постійно відчуває бажання перекусити?

Відповідь не завжди пов'язана лише зі звичками або силою волі. На харчову поведінку впливає складна взаємодія між мозком, гормонами голоду та ситості, способом життя і генетичними особливостями.

Переїдання не означає слабкий характер чи відсутність дисципліни. У багатьох випадках воно частково пов'язане з тим, як організм регулює апетит, насичення та реакцію на їжу.

Саме тому одні люди майже не думають про їжу між прийомами, а інші можуть відчувати постійний інтерес до перекусів або великих порцій.

Як генетика впливає на схильність до переїдання?

Організм постійно регулює баланс між голодом і ситістю. У цьому процесі беруть участь сигнали від шлунка, жирової тканини, нервової системи та мозку.

Генетичні особливості можуть впливати на те:

• наскільки швидко виникає відчуття голоду
• як довго зберігається ситість після їжі
• наскільки привабливою здається калорійна їжа
• як мозок реагує на харчову винагороду.

Саме тому однаковий раціон або одна й та сама дієта можуть давати різний результат у різних людей.

Які гени впливають на схильність до переїдання?

FTO — головний ген, пов'язаний із переїданням

Ген FTO є одним із найбільш досліджених генів, що впливають на апетит і відчуття ситості.

Його генетичні варіанти можуть знижувати чутливість до сигналів насичення, через що людина довше відчуває голод навіть після їжі.

Люди з певними генетичними варіантами FTO можуть:

• доїдати порцію, навіть коли вже майже ситі
• частіше хотіти висококалорійної їжі (солодощів, випічки, фастфуду)
• відчувати сильний потяг до їжі під час стресу або втоми
• легше набирати вагу при однаковому раціоні порівняно з іншими людьми.

NEGR1 — ген, що впливає на харчову поведінку

Ген NEGR1 бере участь у роботі нервових центрів, які контролюють харчову поведінку та імпульсивність.

Його генетичні варіанти можуть ускладнювати контроль над бажанням поїсти, особливо під впливом емоцій.

Люди з певними генетичними варіантами NEGR1 можуть:

• їсти від нудьги, тривоги або стресу
• відчувати, що важко зупинитися після першого шматочка
• частіше переїдати ввечері або після емоційно напруженого дня
• мати схильність до епізодів неконтрольованого переїдання.

MC4R — один із головних генів контролю апетиту

Ген MC4R допомагає мозку визначити, коли організм уже отримав достатньо їжі.

Якщо його робота менш ефективна, сигнал про насичення може надходити із запізненням.

Люди з певними генетичними варіантами MC4R можуть:

• довше не відчувати ситість після їжі
• накладати собі більші порції
• швидше знову відчувати голод після прийому їжі
• мати підвищений ризик набору ваги при регулярному переїданні.

Це особливо важливо при формуванні індивідуального підходу до харчування. Знання власних особливостей дозволяє краще розуміти свою поведінку та приймати більш усвідомлені рішення.

Висока та низька схильність до переїдання

Нижча схильність

Люди з нижчою генетичною схильністю часто:

• швидше відчувають насичення після їжі
• легше контролюють розмір порцій
• рідше відчувають сильний потяг до калорійної їжі
• легше дотримуються режиму харчування.

Вища схильність

Люди з вищою генетичною схильністю можуть:

• довше не відчувати ситість навіть після повноцінного прийому їжі
• переїдати без фізіологічного голоду, особливо під час стресу, втоми або емоційного напруження
• частіше відчувати сильний потяг до солодкої, жирної або висококалорійної їжі
• важче контролювати розмір порцій
• мати вищий ризик набору маси тіла та накопичення жирової тканини при регулярному переїданні
• бути більш схильними до розвитку інсулінорезистентності внаслідок тривалого надлишкового споживання калорій.

Чи можна змінити схильність до переїдання?

Генетика впливає на апетит, але не визначає поведінку повністю.

На харчові звички також впливають:

• режим сну
• рівень стресу
• фізична активність
• доступність їжі
• сімейні та культурні звички.

Саме тому навіть за наявності генетичної схильності людина може формувати комфортні харчові звички та будувати раціон відповідно до своїх потреб.

Генетика показує стартові особливості, але щоденні рішення залишаються важливою частиною загальної картини.

Як визначити свою генетичну схильність до переїдання?

У ДНК-тесті Humess показник «Переїдання» входить до блоку «Дієти та харчування» та допомагає оцінити генетичні особливості, пов'язані з апетитом, відчуттям ситості та харчовою поведінкою.

Для оцінки використовується не один ген, а сукупність генетичних варіантів, які беруть участь у регуляції голоду та реакції на їжу.

Разом із цим показником аналізуються харчові вподобання, реакція на різні типи дієт, схильність до споживання окремих продуктів та інші особливості харчової поведінки.

Детальніше про пакет — на сторінці ДНК-аналіз Wellness.