
Після кількох годин роботи за комп'ютером одні люди відчувають лише незначну втому, тоді як інші скаржаться на печіння, відчуття піску в очах, почервоніння або тимчасове затуманення зору. Іноді дискомфорт виникає навіть після короткого перебування в приміщенні з кондиціонером або під час прогулянки у вітряну погоду.
Причина може полягати в особливостях слізної плівки, функціонуванні мейбомієвих залоз, запальній регуляції та чутливості нервових закінчень рогівки. На ці процеси впливають вік, гормональні зміни, навколишнє середовище та спадкові чинники.
Генетичні варіанти можуть бути пов'язані з окремими механізмами підтримання здоров'я очної поверхні, проте не визначають появу сухості самостійно. Сучасні дослідження розглядають сухість очей як багатофакторне захворювання, для розуміння якого необхідно враховувати не лише кількість сліз, а й їхню якість, стабільність та стан поверхні ока.
Як слізна плівка захищає поверхню ока?
Сльози виконують значно більше функцій, ніж просто зволоження очей.
Вони допомагають підтримувати гладку оптичну поверхню рогівки, захищають її від висихання, забезпечують надходження необхідних речовин і беруть участь у місцевих захисних механізмах.
Під час кожного моргання слізна плівка рівномірно розподіляється поверхнею ока.
У нормі вона має залишатися достатньо стабільною між морганнями. Якщо ця стабільність порушується, окремі ділянки очної поверхні можуть швидше втрачати вологу.
Ліпідний компонент: захист від випаровування
Зовнішню частину слізної плівки формують ліпіди, які виділяються мейбомієвими залозами.
Ці залози розташовані в товщі повік і виробляють спеціальний секрет — мейбум.
Його основна функція полягає у зменшенні випаровування слізної рідини та підтриманні стабільності слізної плівки.
Якщо склад або кількість мейбуму змінюються, слізна плівка може швидше руйнуватися.
Саме дисфункція мейбомієвих залоз є однією з найпоширеніших причин випаровувальної сухості очей.
Водний компонент: зволоження та захист
Основна частина слізної рідини виробляється слізними залозами.
Вона містить воду, електроліти, білки та інші речовини, необхідні для підтримання нормального стану очної поверхні.
Якщо секреція слізної рідини знижується, очі можуть відчувати нестачу зволоження навіть за нормального моргання.
Причинами можуть бути вікові зміни, деякі захворювання, медикаменти та порушення функції слізних залоз.
Муциновий компонент: рівномірний розподіл сліз
Муцини допомагають слізній плівці утримуватися на поверхні ока.
Вони виробляються, зокрема, келихоподібними клітинами кон'юнктиви та клітинами епітелію очної поверхні.
Завдяки муцинам слізна плівка рівномірно покриває рогівку й кон'юнктиву.
Порушення муцинового компонента може знижувати стабільність слізної плівки навіть тоді, коли загальна кількість сліз залишається достатньою.
Отже, сухість очей може виникати не лише через недостатнє утворення сліз, а й через порушення їхнього складу та надмірне випаровування.
Чому виникає синдром сухого ока?
Синдром сухого ока — поширена назва стану, який у сучасній офтальмології частіше визначають як хворобу сухого ока.
У 2025 році міжнародна група експертів TFOS DEWS III оновила підхід до визначення та діагностики цього захворювання.
Сухість очей розглядають як багатофакторний стан, пов'язаний із порушенням рівноваги слізної плівки та очної поверхні.
Серед основних механізмів виділяють нестабільність слізної плівки, підвищення її осмолярності, запалення, пошкодження клітин і зміни нервової чутливості.
Недостатнє утворення сліз
У частини людей слізні залози виробляють недостатню кількість рідини.
Це може призводити до сухості, печіння та подразнення.
Такий механізм іноді спостерігається при аутоімунних захворюваннях, зокрема хворобі Шегрена.
Надмірне випаровування
В інших людей слізної рідини може утворюватися достатньо, але вона надто швидко випаровується.
Найчастіше це пов'язано з порушенням функції мейбомієвих залоз, неповним морганням або несприятливими умовами навколишнього середовища.
Запалення очної поверхні
Коли слізна плівка стає нестабільною, концентрація розчинених речовин у ній може підвищуватися.
Це створює додаткове навантаження на клітини рогівки та кон'юнктиви.
У відповідь активуються запальні сигнальні шляхи, які можуть ще більше порушувати функцію слізної плівки.
Таким чином формується взаємопов'язаний процес, за якого сухість підтримує запалення, а запалення посилює сухість.
Порушення нервової чутливості
Рогівка має високу щільність чутливих нервових закінчень.
Вони допомагають організму реагувати на подразнення, регулювати моргання та підтримувати рефлекторне утворення сліз.
У деяких людей навіть незначні зміни очної поверхні можуть супроводжуватися вираженим дискомфортом.
В інших об'єктивні ознаки порушення слізної плівки можуть бути помітнішими, ніж суб'єктивні симптоми.
Тому інтенсивність відчуття сухості не завжди точно відображає ступінь пошкодження очної поверхні.

Чому одні люди частіше відчувають сухість очей?
Тривала робота за комп'ютером
Під час зосередженої роботи за екраном людина зазвичай моргає рідше або неповністю.
Через це слізна плівка довше залишається відкритою для випаровування.
Особливо помітним дискомфорт може ставати наприкінці робочого дня.
Проте сам екран не обов'язково є безпосередньою причиною захворювання. Значення мають тривалість роботи, частота моргання, висота монітора, вологість повітря та початковий стан слізної плівки.
Сухе повітря та кондиціонери
Низька вологість повітря прискорює випаровування слізної рідини.
Тому симптоми можуть посилюватися в опалюваних приміщеннях, літаках або офісах із кондиціонуванням.
Додатковим чинником є потік повітря, спрямований безпосередньо на обличчя.
Контактні лінзи
Контактні лінзи взаємодіють зі слізною плівкою та можуть змінювати її розподіл і стабільність.
У деяких людей це супроводжується відчуттям сухості, особливо після тривалого носіння.
Водночас правильно підібрані лінзи можуть добре переноситися, тому реакція залежить від матеріалу, режиму використання та стану очної поверхні.
Гормональні зміни
Статеві гормони беруть участь у регуляції функції слізних і мейбомієвих залоз.
Зміни гормонального фону можуть впливати на секрецію сліз, ліпідний склад мейбуму та стан очної поверхні.
Сухість очей частіше зустрічається в окремих групах жінок, зокрема після менопаузи.
Проте гормональний вплив є складним і не зводиться до простого правила, за яким вищий або нижчий рівень одного гормону завжди визначає ступінь сухості.
Сучасний огляд TFOS DEWS III окремо підкреслює роль гормональних, генетичних та вікових чинників у розвитку захворювання.
Вік, захворювання та медикаменти
З віком можуть змінюватися функції слізних і мейбомієвих залоз, стан повік та чутливість очної поверхні.
Деякі системні захворювання також підвищують ризик сухості.
Окремі лікарські засоби, зокрема препарати з антихолінергічною дією, можуть зменшувати сльозопродукцію.
Тому при стійких симптомах важливо враховувати не лише умови роботи та спосіб життя, а й супутні захворювання й медикаментозну терапію.
Яку роль відіграє генетика у схильності до сухості очей?
Генетичні чинники можуть впливати на окремі механізми підтримання стабільності слізної плівки та здоров'я очної поверхні.
Найважливішими напрямами є регуляція запальної відповіді, секреція рідини, гормональна сигналізація, антиоксидантний захист і нервова чутливість.
Однак хвороба сухого ока є складною багатофакторною характеристикою.
Окремі генетичні варіанти можуть бути пов'язані з певними фізіологічними процесами, але їхній вплив на реальний ризик захворювання часто залежить від інших чинників.
У 2026 році велике повногеномне дослідження за участю людей різного походження виявило кілька генетичних ділянок, пов'язаних із хворобою сухого ока. Серед них були ділянки, пов'язані з нейронними та імунними механізмами. Це підтверджує, що генетична архітектура захворювання складніша за вплив окремих запальних генів.
Водночас генетичні асоціації не означають, що за одним або кількома SNP можна встановити діагноз чи точно спрогнозувати появу симптомів.
Приклади генів з звіту Humess
В оновленому генетичному звіті Humess є окремий показник «Сухість очей», у якому представлені маркери генів TNF, IL6, ESR1, IL1B, NFE2L2, CAT та AQP5.
Ці гени беруть участь у різних процесах: регуляції запалення, гормональній сигналізації, транспорті води та захисті клітин від окиснювального стресу.
Для статті розглянемо п'ять генів, які найкраще демонструють різні механізми підтримання здоров'я очної поверхні.
Важливо, що наукова роль гена в певному процесі не завжди означає доведений клінічний вплив конкретного поширеного варіанта на ризик сухості очей.
AQP5 — транспорт води та секреція сліз
Ген AQP5 кодує аквапорин-5 — білок, який формує водні канали в клітинних мембранах.
Аквапорини забезпечують переміщення молекул води через мембрани та беруть участь у регуляції секреції рідини в різних залозах.
AQP5 експресується, зокрема, у слізних залозах, де має значення для процесів утворення слізної рідини.
Вплив генетичних варіантів: окремі варіанти AQP5 можуть досліджуватися у зв'язку з особливостями експресії білка або регуляції водного транспорту.
Практичне значення: ген допомагає зрозуміти молекулярні механізми секреції рідини, необхідної для зволоження очної поверхні.
IL1B — місцева запальна відповідь
Ген IL1B кодує інтерлейкін-1β — сигнальний білок, який бере участь у регуляції запальних процесів.
На очній поверхні запальні сигнали можуть активуватися у відповідь на пошкодження клітин, підвищення осмолярності сліз та інші подразники.
При хронічному запаленні ці механізми здатні підтримувати порушення слізної плівки.
Вплив генетичних варіантів: деякі варіанти IL1B досліджуються у зв'язку з відмінностями запальної регуляції. Їхній функціональний ефект залежить від конкретного варіанта та клітинного контексту.
Практичне значення: ген демонструє роль місцевої імунної відповіді у підтриманні стану очної поверхні.
TNF — регуляція запальних сигналів
Ген TNF кодує фактор некрозу пухлин альфа — цитокін, який бере участь у регуляції імунних і запальних процесів.
TNF-α може впливати на активність інших запальних молекул, функцію епітеліальних клітин та стан тканин.
При захворюванні сухого ока запальні механізми можуть сприяти порушенню стабільності слізної плівки.
Вплив генетичних варіантів: окремі зміни регуляторних ділянок TNF досліджуються у зв'язку з відмінностями експресії цитокіну.
Практичне значення: ген допомагає пояснити, як запальні сигнали беруть участь у реакції очної поверхні на подразнення.
ESR1 — гормональна регуляція очної поверхні
Ген ESR1 кодує естрогеновий рецептор альфа.
Цей рецептор бере участь у передачі сигналів естрогенів та регуляції експресії багатьох генів.
Гормональні механізми впливають на функціонування слізних і мейбомієвих залоз, стан епітелію та запальну регуляцію.
Вплив генетичних варіантів: окремі варіанти ESR1 можуть бути пов'язані з особливостями гормональної сигналізації, проте їхній вплив на сухість очей залишається предметом досліджень.
Практичне значення: ген допомагає зрозуміти, чому гормональні зміни можуть бути одним із чинників індивідуальної реакції очної поверхні.
NFE2L2 — захист клітин від окиснювального стресу
Ген NFE2L2 кодує транскрипційний фактор NRF2, який регулює експресію генів антиоксидантного захисту.
Клітини очної поверхні постійно взаємодіють із зовнішнім середовищем і можуть зазнавати впливу окиснювального стресу.
NRF2 бере участь у клітинних механізмах відповіді на такі впливи.
Вплив генетичних варіантів: окремі регуляторні варіанти NFE2L2 можуть впливати на активність відповідних сигнальних шляхів.
Практичне значення: ген демонструє значення клітинних захисних механізмів для підтримання нормального стану тканин.
Чому сухість очей іноді супроводжується сльозотечею?
На перший погляд це здається суперечливим: якщо очі сухі, чому вони можуть надмірно сльозитися?
Причина полягає в тому, що нестабільність слізної плівки здатна подразнювати чутливі нервові закінчення рогівки.
У відповідь може активуватися рефлекторне сльозовиділення.
Проте такі сльози не завжди забезпечують тривалу стабільність очної поверхні, особливо якщо порушений ліпідний компонент слізної плівки.
Наприклад, при дисфункції мейбомієвих залоз очі можуть одночасно сльозитися на вітрі та відчувати сухість у приміщенні.
Водночас сльозотеча може мати й інші причини, зокрема алергію або порушення відтоку сліз. Тому за цим симптомом не можна самостійно встановити діагноз.

Чому стандартні рекомендації щодо сухості очей дають різний результат?
Одна людина помічає значне покращення після використання зволожувальних крапель. Іншій ті самі засоби допомагають лише на короткий час.
Причина може полягати в різних механізмах розвитку сухості.
Якщо основною проблемою є недостатня кількість слізної рідини, можуть бути корисними засоби, які компенсують дефіцит зволоження.
Якщо переважає дисфункція мейбомієвих залоз, важливо відновлювати нормальну функцію повік та ліпідного компонента слізної плівки.
При вираженому запаленні можуть знадобитися спеціалізовані протизапальні препарати за призначенням офтальмолога.
А якщо дискомфорт значною мірою пов'язаний із порушенням нервової чутливості, стандартні зволожувальні засоби не завжди повністю усувають симптоми.
Саме тому сучасні рекомендації TFOS DEWS III передбачають індивідуальний підхід залежно від провідного механізму захворювання.
Що варто враховувати в повсякденному житті?
Для підтримання нормального стану очної поверхні доцільно:
Робити регулярні перерви під час тривалої роботи за комп'ютером та свідомо частіше моргати.
Уникати прямого потоку повітря від кондиціонера або вентилятора на обличчя.
Підтримувати комфортну вологість повітря в приміщенні.
Дотримуватися правил використання та догляду за контактними лінзами.
За необхідності використовувати зволожувальні очні засоби, підібрані відповідно до симптомів і рекомендацій фахівця.
За наявності дисфункції мейбомієвих залоз обговорити з офтальмологом гігієну повік і теплі компреси.
Не застосовувати самостійно гормональні або інші рецептурні очні препарати.
Чи можуть омега-3 та вітаміни допомогти при сухості очей?
Омега-3 жирні кислоти досліджуються у зв'язку із запальними процесами та функцією мейбомієвих залоз.
Проте результати клінічних досліджень добавок неоднозначні.
Сучасні рекомендації не дозволяють вважати омега-3 універсальним лікуванням сухості очей для всіх людей.
Збалансоване харчування важливе для загального здоров'я, але додатковий прийом вітамінів або антиоксидантів за відсутності підтвердженого дефіциту не гарантує покращення слізної плівки.
Також немає підстав рекомендувати високі дози вітаміну A лише через відчуття сухості очей.
Як визначити причину сухості очей?
Для встановлення причини офтальмолог оцінює симптоми, стан повік, слізної плівки та очної поверхні.
Залежно від клінічної ситуації можуть застосовуватися:
Оцінка стабільності слізної плівки — визначення часу її розриву після моргання.
Тест Ширмера — оцінювання сльозопродукції за відповідних показань.
Фарбування очної поверхні — виявлення ділянок пошкодження епітелію.
Оцінка мейбомієвих залоз — перевірка їхньої функції та стану секрету.
Опитувальники симптомів — визначення інтенсивності дискомфорту та його впливу на повсякденне життя.
Діагностика не повинна спиратися лише на один тест.
Наприклад, нормальна кількість сліз не виключає випаровувальну сухість, а виражені симптоми не завжди супроводжуються однаково вираженими змінами очної поверхні.
У рекомендаціях TFOS DEWS III 2025 року особливу увагу приділено поєднанню оцінки симптомів, стабільності слізної плівки та об'єктивних ознак порушення її рівноваги.
Що показує ДНК-тест Humess?
У генетичному звіті Humess представлений окремий показник, присвячений схильності до сухості очей.
Він включає генетичні маркери, пов'язані з механізмами запальної регуляції, гормональної сигналізації, водного транспорту та антиоксидантного захисту.
Результати можуть допомогти краще зрозуміти:
Які спадкові варіанти пов'язані з окремими механізмами функціонування очної поверхні.
Яку роль відіграють гени, що беруть участь у регуляції запальних процесів.
Як генетичні механізми секреції рідини пов'язані з функцією слізних залоз.
Чому гормональна сигналізація та клітинний захист можуть мати значення для стану очей.
Водночас важливо розрізняти генетичну асоціацію та підтверджене захворювання.
ДНК-тест не вимірює кількість сліз, не оцінює стабільність слізної плівки та не замінює офтальмологічну діагностику.
Також наявність генетичних варіантів не означає, що людина обов'язково матиме сухість очей.
Підхід Humess: від генетичних особливостей до індивідуального розуміння
Сухість очей демонструє, наскільки тісно взаємодіють місцеві захисні механізми, гормональна регуляція, нервова чутливість та зовнішні умови.
У Humess генетична інформація допомагає досліджувати спадкові особливості окремих фізіологічних процесів.
Наприклад, результати щодо генів запальної регуляції можуть бути додатковим контекстом для розуміння імунних механізмів. Показники, пов'язані з водним транспортом, демонструють інші аспекти клітинної функції.
Проте при появі симптомів важливо насамперед визначити їхню фактичну причину.
Після проходження ДНК-тестування Humess передбачена консультація експерта, який допоможе розібратися в доступних показниках та їхньому значенні.
Також компанія пропонує окрему послугу індивідуального ведення, у межах якої можна звернутися з конкретним запитом щодо здоров'я та разом із лікарем визначити подальші кроки.
Такий підхід дозволяє використовувати генетичні результати як додаткову інформацію, не замінюючи ними клінічне оцінювання.
Коли сухість очей потребує уваги офтальмолога?
Періодичний дискомфорт після тривалої роботи за екраном не завжди свідчить про захворювання.
Однак якщо сухість, печіння, почервоніння або затуманення зору повторюються регулярно, варто звернутися до офтальмолога.
Особливо важливо пройти обстеження, якщо симптоми заважають носити контактні лінзи, працювати або виконувати звичайні повсякденні завдання.
Сильний біль, раптове погіршення зору, виражена світлобоязнь або значне почервоніння ока потребують термінової медичної оцінки.
Такі симптоми можуть бути пов'язані не лише із сухістю, а й з іншими захворюваннями очей.
Підсумок
Сухість очей виникає внаслідок порушення стабільності слізної плівки, функціонування слізних або мейбомієвих залоз, запальної регуляції чи нервової чутливості.
Гени AQP5, IL1B, TNF, ESR1 та NFE2L2 беруть участь у фізіологічних процесах, які мають значення для підтримання нормального стану очної поверхні.
Однак поширені генетичні варіанти не дозволяють самостійно визначити причину сухості або точно спрогнозувати її появу.
Важливими залишаються умови навколишнього середовища, режим роботи за екранами, стан повік, гормональні чинники та супутні захворювання.
Розуміння спадкових особливостей допомагає краще досліджувати індивідуальні реакції організму, а своєчасна діагностика дозволяє обирати догляд відповідно до реальних потреб очної поверхні.
Бажаєте більше дізнатися про генетичні особливості свого організму, чутливість до зовнішніх чинників та фізіологічні механізми захисту? Ознайомтеся з можливостями ДНК-тестування Humess і залиште заявку на сайтіhumess.com, щоб отримати консультацію щодо доступних генетичних показників.