Одні люди можуть спокійно пройти повз десерт, не відчуваючи особливої спокуси. Інші — навіть після повноцінного прийому їжі продовжують думати про щось солодке. Для когось шоколад — це рідкісний десерт, а для когось — спосіб швидко “підняти енергію” або покращити настрій.
Часто це пояснюють слабкою силою волі або “любов’ю до солодкого”. Але на практиці все складніше.
Тяга до солодкого може формуватися через поєднання кількох механізмів: регуляцію апетиту, роботу системи винагороди мозку, чутливість до глюкози, особливості смакових рецепторів та енергетичної відповіді організму.
Саме тому одна людина легко контролює потяг до солодкого, а інша відчуває його значно сильніше.
Чому це не лише сила волі?
Коли ми їмо щось солодке, мозок активує систему винагороди.
Вуглеводи та цукор можуть впливати на: рівень дофаміну; відчуття задоволення; короткочасний рівень енергії; апетит; емоційну регуляцію.
Саме тому солодке часто сприймається не просто як їжа, а як швидке джерело комфорту чи енергії.
У частини людей нервова система може сильніше реагувати на такі стимули. Для інших рівень ситості або задоволення формується інакше.
Що показує ДНК-тест Humess?
У Humess тяга до солодкого розглядається як поєднання кількох систем регуляції.
ДНК-аналіз може допомогти оцінити:
Напрям аналізу | Що це означає? |
|---|---|
Апетит | індивідуальна схильність до переїдання |
Система винагороди | реакція мозку на солодкі продукти |
Регуляція глюкози | особливості енергетичної відповіді |
Смакове сприйняття | індивідуальні харчові вподобання |
Насичення | швидкість формування ситості |
Це допомагає зрозуміти, чому однакові підходи до харчування працюють не для всіх.
Приклади генів
FTO — регуляція апетиту
Ген FTO пов’язаний із регуляцією апетиту та вибором більш калорійної їжі.
Він може впливати на:
відчуття голоду;
схильність до частих перекусів;
тягу до енергетично щільних продуктів.
Практичні наслідки:
сильніше бажання солодкого;
складніше контролювати порції;
відчуття голоду навіть після їжі.
DRD2 / ANKK1 — система винагороди
Гени DRD2 та ANKK1 пов’язані з дофаміновими рецепторами мозку.
Саме дофамінова система може впливати на те, наскільки сильне задоволення людина отримує від їжі.
Практичні наслідки:
сильніша тяга до солодкого;
“емоційне” споживання їжі;
пошук швидкого джерела задоволення.
SLC2A2 — реакція на солодке
Ген SLC2A2 бере участь у транспортуванні глюкози та може впливати на харчові вподобання.
Практичні наслідки:
сильніша схильність до солодких продуктів;
різна реакція на вуглеводи;
індивідуальні відмінності у виборі їжі.
MC4R — регуляція ситості
Ген MC4R бере участь у контролі апетиту та насичення.
Практичні наслідки:
повільніше формування ситості;
складніше зупинитися на невеликій порції;
сильніша тяга до перекусів.
COMT — солодке як “швидка енергія”
Ген COMT бере участь у регуляції дофаміну та реакції на стрес.
У частини людей солодке може частіше використовуватися як спосіб:
швидко підняти енергію;
знизити напругу;
покращити настрій.
Практичні наслідки:
сильніша тяга до солодкого у стресові періоди;
емоційне переїдання;
перекус під час втоми.
Чому стандартні поради не працюють?
Поради: “просто перестань їсти солодке”; “контролюй себе”; “це лише звичка” — не враховують індивідуальні механізми регуляції апетиту.
Для однієї людини десерт — це нейтральна їжа. Для іншої — значно сильніший стимул для системи винагороди.
Саме тому:
одна людина легко відмовляється від солодкого;
інша постійно думає про нього;
третя сильніше реагує на стрес через їжу.
Це не означає, що харчові звички не мають значення. Але генетичні особливості також можуть пояснювати, чому однакові стратегії працюють по-різному.
Підхід Humess
У Humess ми не оцінюємо тягу до солодкого як “погану звичку”.
Ми аналізуємо:
систему винагороди;
регуляцію апетиту;
особливості глюкозної відповіді;
схильність до craving;
реакцію на стрес.
Один ген — ще не відповідь.
Саме тому Humess використовує полігенний підхід, щоб зрозуміти, як комбінація генетичних варіантів може впливати на вибір продуктів та харчову поведінку.
Генетичний тест здається один раз. Але стратегія формується під час консультації.
Підсумок
Тяга до солодкого — це не лише звичка чи сила волі.
На неї можуть впливати: регуляція апетиту; система винагороди; особливості глюкозної відповіді; рівень ситості; реакція на стрес.
Саме тому одна людина легко проходить повз десерт, а інша постійно відчуває потяг до солодкого.
Розуміння власних генетичних особливостей дозволяє перейти від самокритики до більш персоналізованого розуміння того, як саме працює Ваш організм.
Залиште заявку на сайті Humess, щоб дізнатися, які генетичні фактори можуть впливати на Ваш апетит, тягу до солодкого та вибір продуктів — і отримати персоналізовану інтерпретацію результатів.
Використана література
Stevens H., Piluso F., Gasparini P., et al. (2024).
The Genetics of Sweet Taste: Perception, Feeding Behaviours, and Health.
Proceedings (MDPI), 91(1), 342.
https://www.mdpi.com/2504-3900/91/1/342
(про генетичні механізми сприйняття солодкого смаку, роль рецепторів смаку та інших генетичних шляхів у формуванні харчової поведінки й вибору продуктів)Jabłońska B., Karczewski J., et al. (2024).
Genetic Determinants of Food Preferences: A Systematic Review of Observational Studies.
BMC Nutrition, 10.
https://link.springer.com/article/10.1186/s40795-024-00828-y
(систематичний огляд генетичних факторів, що впливають на харчові вподобання, включаючи тягу до солодкого, вибір продуктів і смакові переваги)Di Pizio A., Behrens M., Meyerhof W. (2021).
Open Questions in Sweet, Umami and Bitter Taste Genetics.
Current Opinion in Physiology, 20, 38–45.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S2468867321000055
(про сучасні уявлення щодо генетики рецепторів солодкого смаку, механізми сприйняття солодкого та відкриті питання генетики харчових уподобань)Yang Q., Cornelis M. C., et al. (2018).
New Insight into Human Sweet Taste: A Genome-Wide Association Study of the Perception and Intake of Sweet Substances.
The American Journal of Clinical Nutrition.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0002916522032245
(про генетичні фактори, що впливають на сприйняття солодкого смаку, споживання цукру та роль центральної нервової системи у виборі солодких продуктів)Leger M., Dyer K., et al. (2025).
Genetic Variants Influencing Taste Perception and Food Preferences: Current Evidence.
Nutrients, 18(15), 2531.
https://www.mdpi.com/2072-6643/18/15/2531
(найновіший огляд генетичних факторів, що визначають смакове сприйняття, харчові вподобання та вибір продуктів; розглядає взаємодію генів смакових рецепторів і системи винагороди мозку)Tanaka T., et al. (2022).
The Impact of Taste Preference-Related Gene Polymorphisms on Dietary Behaviour: A Systematic Review.
International Journal of Molecular Sciences, 23(24), 15989.
https://www.mdpi.com/1422-0067/23/24/15989
(про вплив поліморфізмів генів, пов'язаних зі смаковим сприйняттям, на харчову поведінку, включаючи перевагу солодких продуктів)Tan S.-Y., Tucker R. M. (2020).
Determinants of Sweetness Preference: A Scoping Review of Human Studies.
Nutrients, 12(3), 718.
https://www.mdpi.com/2072-6643/12/3/718
(про фактори, що визначають любов до солодкого, включаючи генетичні, фізіологічні та поведінкові механізми)