Серце під час спорту: як ДНК визначає швидкість відновлення серцевого ритму після навантажень?

Серце під час спорту: як ДНК визначає швидкість відновлення серцевого ритму після навантажень? — фото 1

Фізичне навантаження — один із найпотужніших стимулів для серцево-судинної системи. Під час тренування частота серцевих скорочень зростає, збільшується потреба тканин у кисні, активується гормональна відповідь на навантаження.

Але не менш важливим показником є те, як швидко серце повертається до спокійного ритму після тренування.

Саме швидкість відновлення серцевого ритму вважається одним із ключових індикаторів стану автономної нервової системи, витривалості та адаптації серцево-судинної системи.

У різних людей цей процес відбувається по-різному. І одна з причин — генетичні особливості регуляції серцевого ритму та адаптації до навантажень.

Відновлення серцевого ритму — важливий показник адаптації

Після завершення фізичного навантаження організм переходить із режиму активації до режиму відновлення.

У цей момент відбуваються кілька процесів:

 • зниження активності симпатичної нервової системи;
• відновлення вагусного (парасимпатичного) контролю серця;
• нормалізація рівня катехоламінів;
• стабілізація артеріального тиску;
• оптимізація кровообігу та постачання кисню

Саме швидкість цих змін визначає, як швидко пульс повертається до базового рівня.

У добре адаптованій серцево-судинній системі цей процес відбувається швидко.
При повільнішому відновленні організму потрібно більше часу для стабілізації після навантаження.

Серце під час спорту: як ДНК визначає швидкість відновлення серцевого ритму після навантажень? — фото 2

Це індивідуальна генетична особливість

Двоє людей можуть:

 • тренуватися за однаковою програмою;
• мати подібний рівень фізичної активності;
• виконувати однакове кардіонавантаження

але після тренування:

 • у одного пульс нормалізується за 1–2 хвилини;
• в іншого відновлення триває значно довше

Це пов’язано з індивідуальними особливостями:

 • автономної нервової системи;
• судинного тонусу;
• реакції на адреналін;
• адаптації серцевого м’яза;
• ефективності використання кисню

Частина цих механізмів має генетичну основу.

Приклади генів, що впливають на відновлення серцевого ритму

ADRB1 — регуляція реакції серця на адреналін

Ген ADRB1 кодує β1-адренорецептори серця.

Вони відповідають за реакцію серцевого м’яза на адреналін під час фізичного навантаження.

Генетичні варіанти можуть впливати на:

- швидкість підвищення пульсу
- силу серцевих скорочень
- швидкість повернення до базового ритму

Практичний сенс: у деяких людей серце швидше переходить у режим відновлення після навантаження.


NOS3 — судинний тонус та кровообіг

Ген NOS3 відповідає за синтез оксиду азоту (NO) у судинах.

Оксид азоту регулює:

- розширення судин
- кровотік під час навантаження
- стабілізацію артеріального тиску

Генетичні варіанти NOS3 можуть впливати на ефективність кровообігу та швидкість адаптації після тренування.


PPARGC1A — енергетична адаптація м’язів

Ген PPARGC1A бере участь у регуляції мітохондріальної активності та енергетичного обміну в м’язах.

Він впливає на:

- аеробну витривалість
- ефективність використання кисню
- адаптацію до кардіонавантажень

Практичний сенс: генетичні варіанти можуть визначати, наскільки швидко організм переходить від навантаження до відновлення.


ACE — адаптація серцево-судинної системи

Ген ACE бере участь у регуляції судинного тонусу та артеріального тиску.

Його варіанти пов’язані з:

 - витривалістю
- ефективністю кардіотренувань
- адаптацією серця до фізичного навантаження

Деякі генетичні комбінації асоційовані з кращою адаптацією до аеробних навантажень.

Серце під час спорту: як ДНК визначає швидкість відновлення серцевого ритму після навантажень? — фото 3

Що показує ДНК-тест Humess?

Що аналізує ДНК-тест Humess?

Що це допомагає зрозуміти?

Реакцію серцево-судинної системи на фізичне навантаження

Як організм реагує на інтенсивність тренувань

Генетичні особливості адаптації до кардіотренувань

Який тип фізичної активності може бути ефективнішим

Варіанти генів, що впливають на судинний тонус

Як підтримувати стабільну роботу серця під час навантажень

Генетичні особливості енергетичної роботи м’язів

Наскільки ефективно організм використовує енергію під час тренування

Варіанти, пов’язані зі швидкістю відновлення після навантаження

Скільки часу потрібно організму для відновлення після фізичної активності

Підхід Humess

У Humess ми розглядаємо фізичну активність як частину системи довгострокового здоров’я.

Наш підхід включає:

 • аналіз генетичних особливостей серцево-судинної системи
• оцінку адаптації до фізичних навантажень
• пояснення індивідуальних особливостей відновлення
• формування персоналізованої стратегії фізичної активності

Генетичний тест здається один раз. Але знання власних особливостей дозволяє будувати ефективну стратегію тренувань на роки вперед.

Підсумок

Швидкість відновлення серцевого ритму після навантаження — важливий показник адаптації серцево-судинної системи.

На цей процес впливають: автономна нервова система, судинний тонус, енергетична ефективність м’язів, реакція серця на гормони стресу. 

Залиште заявку на сайті Humess, щоб придбати ДНК-тестування та отримати персоналізовану інтерпретацію генетичних особливостей роботи серцево-судинної системи. Це допоможе зрозуміти, як Ваш організм реагує на фізичні навантаження, як швидко відновлюється після тренувань і як підтримувати здоров’я серця у довгостроковій перспективі.

Список літератури

  1. Brubaker, P. H., & Kitzman, D. W. (2017).
    Heart rate recovery after exercise: clinical implications and mechanisms.
    Journal of the American College of Cardiology.
    https://doi.org/10.1016/j.jacc.2017.05.039 

  2. Ahmetov, I. I., & Fedotovskaya, O. N. (2019).
    Current progress in sports genomics.
    Advances in Clinical Chemistry.
    https://doi.org/10.1016/bs.acc.2019.04.002 

  3. Loos, R. J. F., & Yeo, G. S. H. (2021).
    The genetics of obesity: from discovery to biology.
    Nature Reviews Genetics.
    https://doi.org/10.1038/s41576-021-00393-7 

  4. Timmons, J. A., Knudsen, S., Rankinen, T., et al. (2018).
    Using molecular classification to predict gains in maximal aerobic capacity following endurance exercise training.
    Journal of Applied Physiology.
    https://doi.org/10.1152/japplphysiol.01289.2017 

  5. Hautala, A. J., Kiviniemi, A. M., & Tulppo, M. P. (2019).
    Individual responses to aerobic exercise: the role of genetic variation.
    Sports Medicine.
    https://doi.org/10.1007/s40279-019-01053-9 

  6. Joyner, M. J., & Lundby, C. (2018).
    Concepts about VO₂max and trainability are context dependent.
    Exercise and Sport Sciences Reviews.
    https://doi.org/10.1249/JES.0000000000000150