Сьогодні багато людей проводять більшу частину дня сидячи. Робота за комп'ютером, автомобіль, зустрічі, навчання, вечірній відпочинок перед телевізором — усе це формує спосіб життя, у якому руху стає дедалі менше.
Проте цікаво інше. Двоє людей можуть працювати в однаковому офісі, сидіти по 8–10 годин на день, однаково харчуватися та навіть мати схожий режим сну. Але через кілька років один зберігає гарне самопочуття, нормальний рівень енергії та стабільні показники здоров'я, тоді як інший починає відчувати втому, набір маси тіла, погіршення витривалості або зміни лабораторних показників.
Чому так відбувається?
Причина полягає не лише у кількості руху.
Реакція організму залежить від того, як працюють мітохондрії, регулюється обмін глюкози, функціонують судини, використовується жир як джерело енергії та підтримується баланс між про- і протизапальними процесами. На всі ці механізми впливають як спосіб життя, так і індивідуальні генетичні особливості.
Саме тому сучасна превентивна медицина дедалі більше відходить від універсального підходу "усім потрібно більше рухатися" до персоналізованої оцінки біологічних особливостей людини.
Важливо розуміти: генетика не визначає, що сидячий спосіб життя обов'язково призведе до захворювання. Вона лише допомагає пояснити, чому однаковий рівень фізичної активності може по-різному впливати на різних людей.
Чому це не лише про кількість руху?
Коли людина довго перебуває в положенні сидячи, в організмі поступово змінюється робота кількох біологічних систем одночасно.
Зменшується активність скелетних м'язів. Повільніше використовується глюкоза як джерело енергії. Змінюється чутливість тканин до інсуліну. Погіршується кровообіг у нижніх кінцівках. Знижується стимуляція мітохондрій — клітинних структур, які виробляють енергію.
Якщо така ситуація триває місяцями або роками, організм поступово адаптується до нижчого рівня активності. Але швидкість і характер цієї адаптації можуть значно відрізнятися.
Саме тому одна людина майже не помічає наслідків сидячої роботи, тоді як в іншої швидше накопичується втома, змінюється маса тіла, погіршується переносимість фізичного навантаження або зростає ризик метаболічних порушень.
Наукові дослідження показують, що ці індивідуальні відмінності формуються під впливом складної взаємодії генетичних факторів, способу життя та умов навколишнього середовища.
Усі ці процеси не існують окремо. Вони взаємопов'язані та формують індивідуальну відповідь організму на спосіб життя.
Саме тому дві людини можуть вести практично однаковий спосіб життя, але отримувати зовсім різний біологічний результат.
Що показує ДНК-тест Humess?
Коли люди говорять про сидячий спосіб життя, найчастіше мають на увазі лише кількість годин, проведених за столом.
Насправді для організму важливіше інше — як саме він адаптується до тривалого зниження фізичної активності.
У когось навіть після кількох годин сидіння швидко з'являється відчуття скутості, знижується рівень енергії або погіршується концентрація уваги. Інші можуть тривалий час працювати в одному положенні й не помічати виражених змін.
Це не означає, що сидячий спосіб життя є безпечним для одних і шкідливим для інших. Проте швидкість розвитку змін та індивідуальна реакція організму можуть відрізнятися.
Саме тому в Humess аналізуються не окремі симптоми, а генетичні особливості біологічних систем, які беруть участь у відповіді організму на низьку фізичну активність.
До них належать:
ефективність вироблення клітинної енергії;
здатність використовувати жирні кислоти як джерело енергії;
регуляція рівня глюкози;
робота судинної системи;
особливості запальної відповіді;
адаптація до фізичних навантажень.
Важливо розуміти, що жоден окремий ген не визначає, як організм реагуватиме на сидячий спосіб життя.
Саме тому Humess використовує полігенний підхід (PRS). Він дозволяє оцінити сукупний вплив багатьох генетичних варіантів і зрозуміти, які біологічні процеси можуть потребувати більшої уваги саме у Вашому випадку.
Приклади генів: чому сидячий спосіб життя по-різному впливає на людей
PPARGC1A — енергетичний центр клітини
Одним із ключових генів, що впливають на реакцію організму на фізичну активність, є PPARGC1A.
Він кодує білок PGC-1α — один із головних регуляторів роботи мітохондрій.
Мітохондрії часто називають «енергетичними станціями» клітини, адже саме вони виробляють більшу частину енергії, необхідної для роботи м'язів, мозку та інших органів.
Під час регулярної фізичної активності активність PPARGC1A зростає. Це стимулює утворення нових мітохондрій, покращує використання кисню та підвищує ефективність енергетичного обміну.
За тривалої малорухливості цей механізм працює менш активно.
Деякі генетичні варіанти PPARGC1A можуть впливати на індивідуальні особливості цього процесу. Через це одна людина навіть після кількох днів низької активності почувається більш втомленою, тоді як інша довше зберігає звичний рівень працездатності.
Це також пояснює, чому повернення до регулярних тренувань у різних людей відбувається з різною швидкістю.
Саме про цю особливість ми вже говорили у статті https://www.humess.com/blog/henetyka-i-sport-chomu-odnakovi-trenuvannya-dayut-riznyy-rezultat/ . Там йшлося про адаптацію до фізичних навантажень, а в цій статті ми розглядаємо інший бік процесу — реакцію організму на їхню нестачу.
ADRB3 — використання жирових запасів
Ще одним важливим геном є ADRB3.
Він бере участь у регуляції ліполізу — процесу, під час якого організм використовує жирові запаси для отримання енергії.
У нормі цей механізм активується під час фізичної активності, холоду або дефіциту енергії.
Коли людина багато рухається, потреба в енергії зростає, і жирова тканина активніше залучається до енергетичного обміну.
За сидячого способу життя потреба в енергії зменшується. Якщо така ситуація триває довго, організм поступово змінює стратегію використання власних енергетичних ресурсів.
Певні генетичні варіанти ADRB3 можуть бути пов'язані з індивідуальними особливостями цього процесу.
Саме тому за однакового рівня фізичної активності одна людина легше підтримує стабільну масу тіла, тоді як в іншої швидше змінюється композиція тіла або накопичується жирова тканина.
Водночас це не означає, що результат визначений генетикою.
Регулярний рух, силові тренування, достатня кількість білка та збалансоване харчування залишаються ключовими чинниками підтримки здорового метаболізму.
Генетичні особливості лише допомагають зрозуміти, чому однакові рекомендації можуть давати різний ефект у різних людей.
TCF7L2 — чому рівень глюкози реагує по-різному
Однією з перших систем, яка реагує на тривале зниження фізичної активності, є система регуляції глюкози.
Під час руху працюючі м'язи активно використовують глюкозу як джерело енергії. Це допомагає підтримувати нормальний рівень цукру в крові та зберігати чутливість клітин до інсуліну.
Коли людина проводить більшу частину дня сидячи, потреба м'язів у глюкозі поступово зменшується. Якщо така ситуація повторюється щодня, організму стає складніше підтримувати оптимальний баланс вуглеводного обміну.
Одним із генів, що бере участь у цьому процесі, є TCF7L2.
Він впливає на секрецію інсуліну, роботу β-клітин підшлункової залози та ефективність регуляції рівня глюкози після прийому їжі.
Деякі генетичні варіанти TCF7L2 можуть бути пов'язані з індивідуальними особливостями цих механізмів.
Саме тому одна людина навіть за тривалої сидячої роботи довго зберігає стабільний метаболізм, тоді як в іншої швидше виникають зміни у вуглеводному обміні.
Саме про це ми вже говорили у статті https://www.humess.com/blog/chomu-pislya-yizhi-z-yavlyayetsya-sonlyvist-henetyka-reaktsiyi-na-vuhlevody/
Там ми розглядали реакцію організму після прийому їжі.
У цій статті бачимо інший бік процесу — як недостатня фізична активність може впливати на використання глюкози протягом дня.
NOS3 — чому судини також реагують на сидіння
Коли людина довго перебуває без руху, змінюється не лише енергетичний обмін.
Менше працюють і судини.
Під час ходьби або будь-якої фізичної активності кров рухається інтенсивніше, а внутрішня поверхня судин отримує постійний механічний стимул.
У відповідь ендотелій виробляє оксид азоту (NO) — молекулу, яка допомагає судинам залишатися еластичними та підтримує нормальний кровотік.
У цьому процесі важливу роль відіграє ген NOS3.
Він відповідає за фермент ендотеліальну NO-синтазу, що забезпечує синтез оксиду азоту.
Певні генетичні варіанти NOS3 можуть бути пов'язані з індивідуальними особливостями роботи судинної системи.
Саме тому одні люди довше зберігають нормальну функцію судин навіть за малорухливого способу життя, тоді як в інших негативні зміни можуть накопичуватися швидше.
Це не означає, що генетика визначає стан судин.
Регулярна ходьба, короткі перерви під час сидячої роботи та фізична активність залишаються найважливішими чинниками підтримки їхнього здоров'я.
Проте генетичний аналіз допомагає зрозуміти, чому індивідуальна реакція може відрізнятися.
CRP — індивідуальні особливості запальної відповіді
Ще один важливий процес, який може змінюватися за тривалої малорухливості, — це низькорівневе системне запалення.
Йдеться не про гостре запалення під час інфекції чи травми.
Мова про хронічну, маловиражену активацію імунної системи, яка може тривалий час залишатися непомітною, але поступово впливати на метаболізм, судини та інші органи.
Одним із генетичних маркерів, пов'язаних із цими процесами, є CRP.
У Humess цей показник оцінюється як частина полігенного аналізу, що відображає індивідуальні особливості регуляції запальної відповіді.
Важливо підкреслити: генетичний показник CRP не означає, що в людини вже є запалення.
Він лише допомагає оцінити вроджені особливості біологічних механізмів, які можуть впливати на інтенсивність запальної відповіді в поєднанні зі способом життя.
Саме тому у різних людей однакова тривалість сидячої роботи може супроводжуватися різними змінами у метаболізмі та самопочутті.
Як ці системи працюють разом?
На перший погляд може здатися, що сидячий спосіб життя впливає лише на м'язи.
Насправді він запускає цілу низку взаємопов'язаних процесів.
PPARGC1A визначає ефективність роботи мітохондрій і вироблення клітинної енергії.
ADRB3 впливає на використання жирових запасів як джерела енергії.
TCF7L2 бере участь у регуляції рівня глюкози та відповіді на інсулін.
NOS3 підтримує нормальну функцію судин і кровообіг.
CRP відображає індивідуальні особливості запальної відповіді.
Саме взаємодія цих систем визначає, як організм адаптується до тривалого зниження фізичної активності.
Тому двоє людей можуть працювати в однакових умовах, проводити однакову кількість часу за комп'ютером і навіть мати схожий спосіб життя, але їхній організм реагуватиме по-різному.
Саме це і є основною ідеєю персоналізованої медицини.
Ми не шукаємо універсальну норму.
Ми прагнемо зрозуміти, як саме працює конкретний організм і які його біологічні особливості варто враховувати при формуванні способу життя.
Чому універсальна рекомендація «більше рухайтеся» працює по-різному?
Пораду більше рухатися сьогодні можна почути майже всюди. І вона абсолютно правильна. Регулярна фізична активність допомагає підтримувати здоров'я серцево-судинної системи, покращує чутливість до інсуліну, стимулює роботу м'язів, підтримує енергетичний обмін і позитивно впливає на нервову систему.
Проте на практиці багато людей помічають цікаву особливість. Двоє людей починають більше ходити пішки. Разом відвідують тренування. Однаково працюють за комп'ютером. Але через кілька місяців результати відрізняються. В одного швидко покращується самопочуття. Інший майже не помічає змін. Причина полягає не в тому, що рекомендація неправильна. Річ у тому, що кожен організм має власні особливості адаптації. У когось швидше активуються мітохондрії. У когось ефективніше використовується глюкоза. В інших швидше покращується функція судин або активніше реагує жирова тканина.
Саме тому сучасні дослідження дедалі частіше говорять не лише про необхідність руху, а й про індивідуальну біологічну відповідь на фізичну активність та малорухливий спосіб життя.
Тому універсальна рекомендація залишається важливою. Але шлях до її реалізації для різних людей може бути різним.
Підхід Humess
У Humess ми не оцінюємо, скільки годин людина сидить протягом дня.
Ми аналізуємо генетичні системи, які визначають, як організм реагує на недостатню фізичну активність і наскільки ефективно адаптується до неї.
Полігенний аналіз дозволяє комплексно оцінити особливості:
клітинного енергетичного обміну;
використання жирів і вуглеводів як джерел енергії;
роботи судинної системи;
регуляції рівня глюкози;
запальної відповіді;
адаптації до фізичних навантажень.
Такий підхід допомагає не шукати універсальне рішення, а зрозуміти, які саме механізми можуть бути найбільш чутливими у конкретної людини.
Саме це дозволяє будувати більш персоналізовані рекомендації щодо фізичної активності, харчування та профілактики.
Генетичний тест Humess не визначає майбутнє і не прогнозує розвиток захворювань.
Він допомагає зрозуміти індивідуальні особливості організму, щоб рішення щодо способу життя були більш обґрунтованими та персоналізованими.
Підсумок
Сидячий спосіб життя є одним із найважливіших факторів сучасного способу життя. Проте його вплив не є однаковим для всіх людей. На індивідуальну реакцію організму можуть впливати особливості роботи мітохондрій, регуляції рівня глюкози, використання жирів, функції судин та запальної відповіді.
Саме тому двоє людей за однакового рівня фізичної активності можуть по-різному почуватися, мати різну швидкість адаптації та неоднаково реагувати на зміни способу життя.
Генетика не визначає, наскільки активною буде людина і не робить сидячий спосіб життя «безпечним».
Вона допомагає краще зрозуміти індивідуальні біологічні особливості, які варто враховувати під час формування власної стратегії здоров'я.
У цьому і полягає головна ідея персоналізованої профілактики — не порівнювати себе із середньостатистичною нормою, а розуміти особливості саме свого організму.
Залиште заявку на сайті Humess, щоб пройти ДНК-тест і отримати персоналізовану інтерпретацію генетичних особливостей, які допоможуть краще зрозуміти реакцію Вашого організму на фізичну активність, сидячий спосіб життя та інші фактори, що впливають на здоров'я.
Використана література
Gao Y, Li Q, Yang L, et al. Causal Association Between Sedentary Behaviors and Health Outcomes: A Systematic Review and Meta-Analysis of Mendelian Randomization Studies. Sports Medicine. 2024.
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/39218828/Silva FM, Duarte-Mendes P, Teixeira AM, et al. The Effects of Combined Exercise Training on Glucose Metabolism and Inflammatory Markers in Sedentary Adults: A Systematic Review and Meta-analysis. Scientific Reports. 2024.
https://www.nature.com/articles/s41598-024-51832-yBojarczuk A, Egorova ES, Dzitkowska-Zabielska M, Ahmetov II. Genetics of Exercise and Diet-Induced Fat Loss Efficiency: A Systematic Review. Journal of Sports Science & Medicine. 2024.
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10915602/Wang C, Ye J, et al. Sedentary Behavior, Physical Activity, Sleep Duration and Obesity Risk: Mendelian Randomization Study. PLOS ONE. 2024.
https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0300074Physiological Reviews. Psychophysiological Foundations of Human Physical Activity Behavior and Motivation: Theories, Systems, Mechanisms, Evolution, and Genetics. 2025.
https://journals.physiology.org/doi/10.1152/physrev.00021.2024Preventive Medicine Reports. The Effects of Physical Inactivity on Other Risk Factors for Chronic Disease: A Systematic Review of Reviews. 2024.
https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S221133552400281XAhmetov II, et al. Genomic Predictors of Physical Activity and Athletic Performance. Advances in Genetics. 2024.
https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/38908902/Sattler MC, et al. Genetic Variants Related to Physical Activity or Sedentary Behaviour: A Systematic Review. International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity. 2021.
https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7821484/