Інтервальне голодування (Intermittent fasting) останніми роками стало одним із найпопулярніших підходів до харчування. Одні люди відзначають, що вже через кілька днів їм легше контролювати апетит, вони почуваються енергійніше та краще концентруються. Інші ж стикаються з постійним відчуттям голоду, дратівливістю, зниженням працездатності або швидкою втомою.
Часто це пояснюють силою волі або недостатньою адаптацією. Насправді реакція організму на голодування залежить від роботи енергетичного обміну, здатності використовувати жири як джерело енергії, регуляції рівня глюкози, циркадних ритмів та багатьох інших механізмів. Частина цих особливостей визначається генетично.
Саме тому однакова схема fasting може по-різному впливати на різних людей.
Чому це не лише про силу волі?
Під час періоду без їжі організм переходить із використання глюкози до інших джерел енергії.
У цей момент активуються:
ліпідний обмін;
вироблення кетонових тіл;
регуляція рівня глюкози;
гормональна адаптація;
механізми енергозбереження;
робота нервової системи.
Швидкість цього переходу відрізняється між людьми.
Саме тому одна людина легко переносить 16 годин без їжі, а інша вже через кілька годин відчуває сильний голод, втому або зниження концентрації.
Що показує ДНК-тест Humess?
У Humess аналізуються генетичні особливості, які можуть впливати на:
використання жирів як джерела енергії;
адаптацію до дефіциту калорій;
регуляцію рівня глюкози;
реакцію на тривалі перерви між прийомами їжі;
ефективність кетозу;
енергетичний баланс.
Важливо розуміти, що не існує «гена fasting».
Реакція організму визначається сукупністю багатьох генетичних особливостей.
Саме тому Humess використовує полігенний підхід (PRS), який дозволяє оцінити роботу всієї метаболічної системи.
Приклади генів: чому fasting переноситься по-різному
PPARGC1A — ефективність використання енергії
Ген PPARGC1A координує роботу мітохондрій та використання жирних кислот під час дефіциту енергії.
Деякі генетичні варіанти можуть бути пов'язані з більш ефективним переходом організму на використання жирових запасів.
У таких людей адаптація до тривалих перерв між прийомами їжі часто відбувається легше.
TFAP2B — реакція організму на дефіцит калорій
Ген TFAP2B бере участь у регуляції апетиту та гормональної відповіді на енергетичний дефіцит.
Певні генетичні варіанти можуть впливати на відчуття голоду та особливості накопичення енергії.
Саме тому одна людина комфортно переносить fasting, а інша постійно думає про їжу.
MTNR1B — час прийому їжі теж має значення
Ген MTNR1B пов'язує циркадні ритми з регуляцією глюкози.
Для частини людей пізній перший прийом їжі або зміщення режиму харчування можуть по-різному впливати на рівень енергії та метаболічну відповідь.
Це безпосередньо перегукується з статтею https://www.humess.com/blog/ranok-chy-vechir-yak-dnk-vyznachaye-vash-khronotyp-i-produktyvnist/
ADRB3 — мобілізація жирових запасів
Ген ADRB3 бере участь у процесах ліполізу — вивільнення жирних кислот із жирової тканини.
Його генетичні особливості можуть впливати на те, наскільки ефективно організм використовує власні енергетичні резерви під час голодування.
HMGCS2 — утворення кетонових тіл
Ген HMGCS2 бере участь у синтезі кетонових тіл — альтернативного джерела енергії для мозку та інших тканин під час тривалого дефіциту вуглеводів.
Певні генетичні варіанти можуть впливати на індивідуальні особливості цього процесу.
ACADL — окиснення довголанцюгових жирних кислот
Ген ACADL забезпечує один із ключових етапів використання жирних кислот для отримання енергії.
Його особливості можуть частково визначати, наскільки комфортно організм переходить від використання глюкози до використання жирів.
Чому універсальні поради працюють не для всіх?
«Інтервальне голодування підходить усім.»
«Потрібно просто потерпіти перші кілька днів.»
«Організм завжди адаптується однаково.»
Подібні твердження не враховують індивідуальні особливості енергетичного обміну.
Для когось fasting може бути комфортним способом організації харчування, а для іншого — не забезпечувати очікуваного самопочуття або вимагати іншого режиму.
Саме тому будь-які зміни харчування мають враховувати не лише загальні рекомендації, а й індивідуальні особливості організму.
Підхід Humess
У Humess ми аналізуємо не окрему дієту, а генетичні механізми, які визначають індивідуальну реакцію на неї.
Полігенний аналіз допомагає оцінити особливості використання жирів, регуляції глюкози, енергетичного обміну та адаптації до дефіциту калорій.
Це допомагає зрозуміти:
чому fasting переноситься по-різному;
як організм реагує на тривалі перерви між прийомами їжі;
які особливості метаболізму можуть впливати саме на Вас;
чому персоналізований підхід до харчування часто ефективніший за універсальні схеми.
Генетичний тест здається один раз. Але персональна стратегія формується на основі комплексної інтерпретації результатів та рекомендацій лікаря.
Підсумок
Інтервальне голодування не є універсальним рішенням для всіх.
Те, як організм переносить періоди без їжі, залежить від роботи багатьох біологічних систем — використання жирів, регуляції глюкози, циркадних ритмів та енергетичного обміну.
Генетика не визначає, чи підходить вам fasting. Але вона допомагає зрозуміти, чому одна й та сама стратегія харчування може давати різний результат у різних людей.
Залиште заявку на сайті Humess, щоб пройти ДНК-тест і отримати персоналізовану інтерпретацію генетичних особливостей, які впливають на метаболізм, використання енергії та реакцію організму на різні режими харчування.
Використана література
Journal of Translational Medicine. Multiomics: the Intersection of Personalized Nutrition in Cardiometabolic Diseases. 2026.
https://link.springer.com/article/10.1186/s12967-026-07836-5Frontiers in Nutrition. Interindividual Variability in Metabolic Responses to Diet and Lifestyle. 2023.
https://www.frontiersin.org/journals/nutritionNature Reviews Genetics. Polygenic Risk Scores: From Research to Clinical Implementation. 2021.
https://www.nature.com/articles/s41576-021-00365-5Nutrients. Chrononutrition: Meal Timing, Circadian Rhythms and Metabolic Health. 2022.
https://www.mdpi.com/journal/nutrientsNature Reviews Endocrinology. Mitochondrial Function and Metabolic Flexibility in Human Health. 2022.
https://www.nature.com/nrendo/American Diabetes Association. Standards of Care in Diabetes—2025.
https://diabetesjournals.org/care/issueNature Medicine. Personalized Nutrition and Human Metabolism. 2024.
https://www.nature.com/nm/