Чому одним легко тримати фокус, а іншим — ні: генетика концентрації уваги

Чому одна людина може працювати кілька годин без відволікань, а іншій складно зосередитися навіть на 20 хвилин?

Ви відкриваєте ноутбук, щоб виконати важливе завдання. Через кілька хвилин перевіряєте повідомлення. Потім відкриваєте ще одну вкладку. Відповідаєте на лист. І раптом помічаєте, що минуло пів години, а робота майже не просунулася. Інша людина за цей самий час може повністю зануритися в завдання, не помічаючи сторонніх подразників.

Чому так відбувається?

Багато хто вважає, що справа лише в дисципліні або силі волі. Насправді здатність концентрувати увагу залежить від значно складнішої взаємодії роботи головного мозку, нейромедіаторів, рівня стресу, якості сну, фізичної активності та індивідуальних генетичних особливостей.

У попередніх статтях ми вже розглядали, як генетика може впливати на Реакція на критику: генетичні особливості сприйняття соціального стресу, Емоційне вигорання: коли справа не тільки в навантаженні, Чому організм по-різному реагує на недосипання: генетика відновлення після нестачі сну. Концентрація уваги об'єднує всі ці механізми, адже для підтримання фокусу мозок повинен одночасно ефективно працювати, швидко перемикатися між завданнями та не перевантажуватися зайвими подразниками. Сучасні дослідження показують, що виконавчі функції та увага мають полігенну природу і формуються під впливом багатьох біологічних систем, а не одного окремого гена.

Чому це важливо?

Концентрація уваги потрібна не лише для навчання чи роботи.

Саме вона допомагає:

• швидко приймати рішення;

• виконувати складні завдання;

• утримувати інформацію в робочій пам'яті;

• уникати помилок;

• ефективно навчатися;

• керувати власною поведінкою.

Коли здатність концентруватися знижується, людина може помічати:

• швидку втому під час розумової діяльності;

• постійне переключення між справами;

• складність із завершенням завдань;

• забудькуватість;

• відчуття, що увага "розсіюється".

Це далеко не завжди означає наявність захворювання. Часто на концентрацію впливають тимчасові чинники: недосипання, стрес, емоційне виснаження або перевантаження інформацією.

Як мозок підтримує концентрацію?

Концентрація уваги — це результат злагодженої роботи кількох взаємопов'язаних систем головного мозку.

Найважливішу роль у цьому процесі відіграють:

• префронтальна кора, яка відповідає за планування, самоконтроль і підтримання уваги;

• дофамінова система, що бере участь у мотивації, робочій пам'яті та виконавчих функціях;

• норадреналінова система, яка допомагає підтримувати пильність, швидко реагувати на нову інформацію та зберігати концентрацію під час виконання завдань;

• холінергічна система, що забезпечує вибіркову увагу, обробку сенсорної інформації та ефективне навчання;

• механізми нейропластичності, які дозволяють мозку формувати нові нейронні зв'язки, адаптуватися до нової інформації та вдосконалювати когнітивні навички.

Разом вони допомагають:

• відфільтровувати зайву інформацію;

• утримувати увагу на одному завданні;

• пригнічувати відволікаючі стимули;

• швидко переключатися між різними видами діяльності.

Саме тому концентрація не є постійною величиною. Вона змінюється залежно від часу доби, рівня стресу, якості сну, фізичної активності та індивідуальних особливостей роботи нервової системи.

Що показує ДНК-тест Humess?

У звіті Humess оцінюються генетичні особливості, які можуть бути пов'язані з роботою нейромедіаторних систем та когнітивними процесами.

Основну роль відіграють такі гени.

Жоден із цих генів не визначає, чи буде людина уважною або неуважною.

Кожен із них впливає лише на окремий біологічний механізм.

Саме тому Humess використовує Polygenic Risk Score (PRS) — комплексний аналіз багатьох генетичних варіантів, який дозволяє оцінювати індивідуальні особливості значно точніше, ніж аналіз одного гена.

COMT — баланс дофаміну та здатність концентруватися

Одним із найважливіших нейромедіаторів для концентрації уваги є дофамін.

Він допомагає:

• підтримувати мотивацію;

• зберігати увагу на завданні;

• планувати дії;

• контролювати імпульсивні реакції;

• працювати з інформацією у робочій пам'яті.

Ген COMT (Catechol-O-Methyltransferase) бере участь у розщепленні дофаміну в префронтальній корі головного мозку.

Саме ця ділянка відповідає за:

• концентрацію;

• виконавчі функції;

• прийняття рішень;

• самоконтроль.

Особливості COMT можуть бути пов'язані з індивідуальними відмінностями у роботі цих процесів.

Проте важливо пам'ятати: більше або менше дофаміну не означає автоматично кращу концентрацію. Для оптимальної роботи мозку необхідний баланс. Надто низька або надто висока активність дофамінових систем може однаково ускладнювати підтримання уваги.

Крім того, вплив COMT значною мірою залежить від інших факторів — рівня стресу, тривалості сну, фізичної активності та взаємодії з іншими генами.

BDNF — здатність мозку навчатися та підтримувати концентрацію

Концентрація уваги залежить не лише від того, наскільки активно працюють нейромедіатори. Не менш важливо, наскільки ефективно головний мозок здатний адаптуватися до нової інформації.

Одну з ключових ролей у цьому процесі відіграє BDNF (Brain-Derived Neurotrophic Factor) — білок, який підтримує життєздатність нейронів та бере участь у формуванні нових нервових зв'язків.

Саме BDNF пов'язаний із такими процесами:

• навчання;

• пам'ять;

• нейропластичність;

• адаптація мозку до нових завдань;

• відновлення після інтенсивного когнітивного навантаження.

Коли людина постійно навчається, освоює нові навички або працює з великим обсягом інформації, мозок постійно перебудовує нейронні зв'язки. Саме завдяки нейропластичності ми можемо швидше знаходити рішення, краще запам'ятовувати новий матеріал і ефективніше переключатися між різними видами діяльності.

Особливості BDNF можуть бути пов'язані з індивідуальними відмінностями цих процесів. Проте вони не визначають здібності людини до навчання чи рівень інтелекту. На роботу мозку також значно впливають сон, фізична активність, хронічний стрес, харчування та інші фактори способу життя.

ADRA2A — підтримання уваги під час тривалої роботи

Багато людей помічають цікаву особливість.

На початку роботи вони легко концентруються.

Але вже через годину або дві стає дедалі складніше не відволікатися.

Одну з важливих ролей у підтриманні уваги виконує норадреналін.

Він допомагає:

• підтримувати пильність;

• швидко реагувати на нову інформацію;

• утримувати увагу на одному завданні;

• працювати в умовах підвищеного навантаження.

Ген ADRA2A бере участь у регуляції роботи α₂A-адренорецепторів, через які норадреналін впливає на клітини головного мозку.

Саме тому особливості цього гена можуть бути пов'язані з:

• індивідуальними особливостями підтримання концентрації;

• швидкістю виснаження під час розумової роботи;

• ефективністю виконання складних когнітивних завдань;

• реакцією мозку на інформаційне перевантаження.

Однак, як і у випадку з іншими генами, ADRA2A не визначає рівень концентрації сам по собі. Його вплив проявляється лише у взаємодії з іншими біологічними механізмами та умовами життя.

ADORA2A — чому кава допомагає не всім однаково

Багато людей використовують каву як спосіб покращити концентрацію.

Проте ефект кофеїну може бути дуже різним.

Для когось одна чашка кави допомагає кілька годин працювати максимально продуктивно.

Інша людина після тієї ж кількості кофеїну може відчути:

• внутрішнє напруження;

• прискорене серцебиття;

• тривожність;

• складність із концентрацією;

• погіршення якості сну ввечері.

Одним із генів, який бере участь у цих процесах, є ADORA2A.

Він кодує аденозинові рецептори — структури, через які аденозин допомагає мозку накопичувати відчуття втоми протягом дня.

Кофеїн тимчасово блокує ці рецептори, завдяки чому людина відчуває більше бадьорості.

Чому концентрація змінюється протягом дня?

Багато людей помічають, що в різний час доби мозок працює по-різному.

Наприклад:

• вранці легше аналізувати інформацію;

• після обіду знижується продуктивність;

• увечері комусь простіше виконувати творчі завдання.

Це абсолютно нормально.

На концентрацію впливають:

• циркадні ритми;

• накопичення аденозину;

• якість нічного сну;

• рівень стресу;

• фізична активність;

• харчування;

• інформаційне навантаження;

• індивідуальні особливості роботи нервової системи.

Саме тому універсальні поради на кшталт «просто краще концентруйся» часто не працюють.

Чому універсальні поради не допомагають усім?

Можна почути багато рекомендацій:

• «Пий більше кави».

• «Працюй за методом Pomodoro».

• «Вимкни всі повідомлення».

• «Просто зосередься».

Усі ці поради можуть бути корисними. Але вони не враховують, що мозок різних людей працює по-різному. Для когось найбільшою проблемою є недосипання.

Для іншого — постійний стрес. Комусь заважає шум. Комусь — інформаційне перевантаження.

Концентрація уваги є результатом взаємодії всіх цих процесів.

Чому персоналізований підхід працює краще?

Коли людина помічає, що їй важко довго концентруватися, найчастіше вона шукає універсальне рішення.

Наприклад:

• почати пити більше кави;

• працювати довше;

• використовувати новий застосунок для планування;

• вимкнути всі повідомлення.

Іноді це дійсно допомагає.

Але не завжди.

Причина полягає в тому, що концентрація уваги залежить від роботи одразу кількох біологічних систем:

• дофамінової;

• норадреналінової;

• аденозинової;

• систем нейропластичності;

• циркадних ритмів;

• механізмів відновлення після стресу.

Саме тому універсальних рекомендацій не існує.

Комусь найбільше допомагає якісний сон.

Комусь — регулярна фізична активність.

Для іншої людини вирішальне значення має зменшення інформаційного перевантаження або правильний режим роботи й відпочинку.

Генетика не визначає, наскільки уважною буде людина, але допомагає краще зрозуміти, які біологічні механізми можуть впливати на її когнітивні особливості. Дослідження також показують, що виконавчі функції формуються внаслідок взаємодії генетичних факторів і середовища, причому полігенні моделі є значно інформативнішими, ніж оцінка окремих генів.

Як Humess допомагає краще зрозуміти особливості концентрації?

ДНК-тест Humess не визначає, чи буде людина уважною або неуважною, і не використовується для діагностики синдрому дефіциту уваги чи інших неврологічних станів.

Його мета — оцінити генетичні особливості біологічних систем, які беруть участь у роботі головного мозку, регуляції нейромедіаторів та когнітивних процесах.

У звіті Humess аналізуються напрямки, пов'язані з:

Такий підхід відповідає сучасним принципам персоналізованої медицини, де увага розглядається як результат взаємодії багатьох генетичних і зовнішніх факторів, а не одного окремого гена.

Підсумок

Концентрація уваги — це не просто звичка або сила волі.

Вона залежить від складної взаємодії нейромедіаторів, роботи префронтальної кори, нейропластичності, якості сну, рівня стресу та багатьох інших процесів.

Гени COMT, BDNF, ADRA2A та ADORA2A беруть участь у регуляції дофаміну, норадреналіну, аденозинової системи та процесів навчання. Вони можуть впливати на окремі особливості концентрації уваги, але не визначають, наскільки успішною чи уважною буде людина.

На здатність підтримувати фокус також впливають:

• якість сну;

• регулярна фізична активність;

• рівень хронічного стресу;

• інформаційне навантаження;

• режим праці та відпочинку;

• навколишнє середовище.

Саме тому персоналізований підхід дозволяє краще зрозуміти власний організм і знайти стратегії, які працюють саме для Вас, а не покладатися на універсальні поради.

Залиште заявку на сайті Humess, щоб пройти ДНК-тестування та отримати персональну інтерпретацію генетичних особливостей, пов'язаних із роботою нервової системи, когнітивними функціями та здатністю підтримувати концентрацію уваги. Це допоможе краще зрозуміти індивідуальні особливості організму та сформувати персоналізовані рекомендації разом із фахівцем.

Використана література

1. The Impact of Genetics on Cognition: Insights into Cognitive Disorders and Single Nucleotide Polymorphisms. (2024).
   Journal of Personalized Medicine, 14(2), 156.
   https://www.mdpi.com/2075-4426/14/2/156
   (про вплив генетичних варіантів, зокрема COMT, на виконавчі функції, увагу, робочу пам'ять і когнітивні процеси).

2. Koirala S., Grimsrud G., Mooney M. A., et al. (2024).
   Neurobiology of Attention-Deficit Hyperactivity Disorder: Historical Challenges and Emerging Frontiers.
   Nature Reviews Neuroscience, 25, 759–775.
   https://www.nature.com/articles/s41583-024-00869-z
   (про сучасне розуміння нейробіології уваги, роль генетики, нейромедіаторів та мереж головного мозку у підтриманні виконавчих функцій).

3. Noradrenergic Gene Variation Shaping Vulnerability and Resilience by Affecting Mental Health-Related Characteristics: A Systematic Review. (2025).
   Neuroscience & Biobehavioral Reviews.
   https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/40656099/
   (про вплив генів ADRA2A та інших компонентів норадреналінової системи на увагу, робочу пам'ять і когнітивну стійкість).

4. Dopamine Genetic Composite Score × Environment Interactions on Executive Function in Children and Adolescents: A Systematic Review. (2025).
   Developmental Review.
   https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0273229725000164
   (про взаємодію дофамінергічних генів і факторів середовища у формуванні виконавчих функцій та концентрації уваги).

5. Frontiers in Psychiatry. (2024).
   The Dopamine Hypothesis for ADHD: An Evaluation of Evidence Accumulated from Human Studies and Animal Models.
   https://www.frontiersin.org/journals/psychiatry/articles/10.3389/fpsyt.2024.1492126/full
   (про роль дофаміну, COMT та інших генів у регуляції уваги, мотивації та виконавчих функцій).

6. Faraone S. V., Bellgrove M. A., Brikell I., et al. (2024).
   Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder.
   Nature Reviews Disease Primers, 10, 11.
   https://www.nature.com/articles/s41572-024-00495-0
   (про генетичну архітектуру уваги, когнітивних функцій та сучасне розуміння ролі генетичних і середовищних факторів).