
Дві людини дивляться на одну й ту саму палітру кольорів. Для однієї кілька відтінків зеленого здаються майже однаковими, тоді як інша легко помічає різницю між оливковим, смарагдовим і сіро-зеленим. Подібні відмінності виникають під час вибору одягу, роботи з фотографіями, малювання або навіть оцінювання кольору стиглих фруктів.
Причина частково пов'язана з генетикою. Спадкові особливості впливають на світлочутливі пігменти сітківки, роботу колбочок та окремі механізми передачі зорових сигналів. Водночас важливими залишаються освітлення, вік, стан очей і досвід розрізнення кольорів.
Сучасні дослідження підтверджують, що навіть люди з нормальним триколірним зором можуть по-різному сприймати та розрізняти відтінки. Це пов'язано не лише з рецепторами ока, а й з обробкою зорової інформації мозком.
Як людина розрізняє кольори?
Колір виникає внаслідок обробки мозком світлових сигналів, які надходять від сітківки ока.
Коли світло відбивається від предмета та потрапляє в око, воно проходить через рогівку й кришталик, а потім досягає сітківки.
У сітківці розташовані фоторецептори — спеціалізовані клітини, які перетворюють світлову енергію на електричні сигнали.
Існують два основні типи фоторецепторів: палички та колбочки.
Палички особливо важливі для зору за слабкого освітлення, тоді як колбочки забезпечують сприйняття кольорів і високу деталізацію зображення за достатнього освітлення.
Три типи колбочок
У більшості людей із нормальним кольоровим зором працюють три типи колбочок.
S-колбочки — найбільш чутливі до коротких хвиль світла, зокрема синьої частини спектра.
M-колбочки — найбільш чутливі до середніх хвиль, пов'язаних із зеленою частиною спектра.
L-колбочки — найбільш чутливі до довших хвиль, пов'язаних із червоною частиною спектра.
Важливо, що кожен тип колбочок реагує на широкий діапазон довжин хвиль, а не лише на один конкретний колір.
Коли ми дивимося на предмет, мозок порівнює активність різних типів колбочок. Саме співвідношення їхніх сигналів дозволяє розрізняти величезну кількість кольорів і відтінків.
Наприклад, два зелені кольори можуть відбивати світло дещо різного спектрального складу. Якщо ці відмінності достатньо змінюють співвідношення сигналів колбочок, людина помітить різницю.
Чому мозок також важливий для сприйняття кольору?
Інформація від колбочок проходить кілька етапів обробки.
У сітківці зорові сигнали порівнюються спеціалізованими нервовими клітинами. Далі вони передаються через зорові шляхи до відповідних ділянок мозку.
Одним із важливих механізмів є опонентна обробка кольорів — порівняння сигналів, пов'язаних із червоно-зеленими та синьо-жовтими відмінностями.
Завдяки цьому мозок оцінює не лише інтенсивність світла, а й колірні контрасти.
На сприйняття впливає також контекст. Один і той самий відтінок може виглядати інакше залежно від освітлення та кольорів навколо нього.
Цей механізм пов'язаний із колірною константністю — здатністю сприймати колір предмета відносно стабільним за різних умов освітлення.
Чому одні люди помічають більше відтінків?
Генетичні особливості зорових пігментів
У колбочках містяться світлочутливі білки — опсини.
Вони визначають, на які діапазони довжин хвиль найбільш чутливі відповідні фоторецептори.
Генетичні відмінності можуть змінювати спектральну чутливість цих білків.
У деяких випадках такі зміни майже не впливають на повсякденний зір, але можуть змінювати результати спеціальних тестів на розрізнення кольорів.
Інші генетичні зміни спричиняють виражені порушення кольорового зору.
Співвідношення різних типів колбочок
Кількість L- та M-колбочок і їхнє співвідношення можуть суттєво відрізнятися між людьми.
Цікаво, що навіть значні відмінності в цьому співвідношенні не обов'язково призводять до помітних порушень кольорового зору.
Мозок здатний адаптувати обробку сигналів до особливостей фоторецепторного апарату.
Тому більше колбочок певного типу не завжди означає кращу здатність розрізняти відтінки.
Особливості оптичних структур ока
Світло проходить через кришталик та інші структури ока до того, як досягає сітківки.
З віком кришталик може поступово жовтішати, змінюючи проходження короткохвильового світла.
Це здатне впливати на сприйняття синіх і фіолетових відтінків.
Також значення має макулярний пігмент сітківки, який поглинає частину короткохвильового світла.
Досвід і тренування зорового сприйняття
Люди, які регулярно працюють із кольорами, можуть краще помічати невеликі відмінності між відтінками.
Наприклад, художники, дизайнери та фотографи часто навчаються уважніше порівнювати насиченість, яскравість і колірний тон.
Це не означає, що тренування змінює генетичну будову фоторецепторів.
Проте досвід може покращувати виконання окремих завдань на розрізнення кольорів завдяки увазі, навчанню та ефективнішому використанню зорової інформації.

Приклади генів з звіту Humess, пов'язаних із функцією зору
У звіті Humess є генетичні показники, які стосуються гостроти зору, окремих характеристик очних структур та обміну вітаміну A.
Ці механізми важливі для нормального функціонування зорового апарату. Проте їх не можна прирівнювати до прямого генетичного прогнозу здатності розрізняти відтінки кольорів.
GJD2 — міжклітинна передача сигналів
Ген GJD2 кодує білок конексин-36, який формує щілинні контакти між клітинами.
Такі контакти дозволяють окремим клітинам обмінюватися електричними сигналами.
У сітківці конексин-36 бере участь у функціонуванні нейронних мереж, які обробляють зорову інформацію.
Вплив генетичних варіантів: поширені варіанти поблизу GJD2 досліджувалися переважно у зв'язку з рефракційними характеристиками ока, зокрема міопією.
Практичне значення: ген має значення для функціонування зорової системи, але його поширені варіанти не є підтвердженими предикторами точності розрізнення кольорів.
TSPAN10 — особливості зорового апарату
Ген TSPAN10 кодує білок родини тетраспанінів.
Генетичні дослідження пов'язують ділянку TSPAN10 з окремими характеристиками ока, включно з рефракційними показниками.
Вплив генетичних варіантів: певні варіанти можуть асоціюватися з особливостями оптичних характеристик ока.
Практичне значення: TSPAN10 допомагає вивчати спадкові чинники зору, але його зв'язок із розрізненням близьких колірних відтінків не встановлений достатньо надійно.
BCMO1 (BCO1) — перетворення бета-каротину на вітамін A
Ген BCMO1, який у сучасній номенклатурі також позначають як BCO1, кодує фермент бета-каротин-15,15'-монооксигеназу.
Він бере участь у перетворенні бета-каротину на ретиналь — сполуку, необхідну для подальшого утворення ретиноїдів.
Вітамін A має важливе значення для нормальної роботи фоторецепторів.
Вплив генетичних варіантів: окремі варіанти BCO1 можуть впливати на ефективність перетворення харчового бета-каротину.
Практичне значення: генетичні особливості можуть бути додатковим чинником під час оцінки обміну каротиноїдів і вітаміну A.
ALDH1A1 — обмін ретиноїдів
Ген ALDH1A1 кодує фермент, який бере участь у перетворенні ретиналю на ретиноєву кислоту.
Ретиноєва кислота виконує регуляторні функції, зокрема під час розвитку та диференціації клітин.
Вплив генетичних варіантів: окремі зміни ALDH1A1 можуть бути пов'язані з особливостями ретиноїдного обміну.
Практичне значення: ген допомагає пояснити метаболічні процеси, пов'язані з похідними вітаміну A.
Чи правда, що деякі люди бачать більше кольорів?
Існує явище, яке називається тетрахроматією.
У більшості людей кольоровий зір базується на трьох класах колбочок. Проте в деяких жінок можуть бути генетичні передумови для утворення чотирьох спектрально різних типів колбочкових пігментів.
Це пов'язано з особливостями генів опсинів, розташованих на X-хромосомі.
Однак наявність чотирьох потенційно різних пігментів не означає автоматичного функціонального тетрахроматичного зору.
Для цього нервова система повинна використовувати додаткову спектральну інформацію так, щоб людина справді могла розрізняти кольори, які звичайний трихромат не відрізняє.
Дослідження показують, що функціональна тетрахроматія є складним і рідкісним явищем. Її неможливо підтвердити лише за суб'єктивним відчуттям, що людина бачить більше відтінків.
Чому кольори можуть виглядати по-різному залежно від освітлення?
Колір предмета залежить не лише від його поверхні, а й від спектрального складу світла.
Наприклад, тканина може виглядати тепло-бежевою під лампою розжарювання та сіруватою при холодному штучному освітленні.
Це пояснюється тим, що різні джерела світла мають різний спектральний склад.
Мозок намагається компенсувати такі зміни, використовуючи інформацію про навколишні предмети та освітлення.
Проте ефективність цієї компенсації відрізняється.
Дослідження розвитку колірного сприйняття показують, що досвід, зорове середовище та когнітивні механізми беруть участь у формуванні сприйняття кольору.
Тому людина може чудово розрізняти відтінки за природного денного світла, але відчувати труднощі за слабкого або незвичного освітлення.
Чому з віком сприйняття кольорів може змінюватися?
З віком відбуваються поступові зміни структур ока та зорової системи.
Кришталик може ставати менш прозорим і сильніше поглинати короткохвильове світло.
Також на кольоровий зір можуть впливати захворювання сітківки, зорового нерва та інші офтальмологічні стани.
Наприклад, при деяких захворюваннях змінюється сприйняття синіх і жовтих відтінків.
Водночас не всі вікові зміни кольорового зору є незворотними або однаковими для кожної людини.
У попередній статті Humess про вікові зміни організму Чому з віком організм інакше реагує на ті самі звички? ми розглядали, як спадкові чинники взаємодіють із харчуванням і фізіологічним старінням.
Для зору особливо важливо підтримувати нормальний харчовий статус і своєчасно виявляти захворювання очей.
Проте прийом вітамінів за відсутності дефіциту не має доведеної здатності покращувати нормальне розрізнення кольорів.
Чому стандартні рекомендації щодо зору дають різний результат?
Людям часто радять більше відпочивати від екранів, вживати продукти з каротиноїдами або виконувати вправи для очей.
Ці рекомендації можуть бути корисними для окремих аспектів зорового комфорту, проте не всі вони впливають на кольоровий зір.
Наприклад, перерви під час роботи за комп'ютером можуть допомагати зменшувати симптоми зорового перенапруження.
Але вони не змінюють спектральну чутливість опсинів.
Аналогічно, достатнє надходження вітаміну A необхідне для нормальної функції зору, проте його додатковий прийом не робить людину з нормальним вітамінним статусом здатною розрізняти більше відтінків.
Генетично зумовлені порушення кольорового зору також не можна усунути звичайними вправами для очей.
Саме тому важливо розмежовувати зорову втому, гостроту зору, адаптацію до освітлення та власне здатність розрізняти кольори.
Як перевірити здатність розрізняти відтінки?
Для оцінки кольорового зору використовуються спеціалізовані тести.
Найвідомішим є тест Ішихари, який допомагає виявляти переважно порушення червоно-зеленого кольорового зору.
Для детальнішої оцінки можуть застосовуватися тести впорядкування відтінків, зокрема Farnsworth-Munsell 100 Hue Test, а також аномалоскопія.
Ці методи дозволяють оцінити функціональну здатність людини розрізняти кольори.
Водночас результати залежать від правильного освітлення, умов проведення та конкретної методики.
Звичайні онлайн-тести можуть бути корисними для попереднього ознайомлення, але їхня точність обмежена налаштуваннями екрана.
Якщо людина раптово почала гірше розрізняти кольори, особливо одним оком, або зміни супроводжуються зниженням зору чи болем, необхідна своєчасна консультація офтальмолога.

Що показує ДНК-тест Humess?
У генетичному звіті Humess представлені показники, пов'язані з окремими характеристиками зорової системи та обміном поживних речовин, необхідних для нормального функціонування організму.
Зокрема, доступні генетичні маркери, пов'язані з рефракційними характеристиками ока та обміном вітаміну A.
Такі результати можуть допомогти краще зрозуміти:
Спадкові особливості окремих характеристик зору.
Генетичні асоціації з обміном бета-каротину та вітаміну A.
Деякі фізіологічні процеси, важливі для функціонування зорового апарату.
Які показники варто обговорити з експертом у контексті харчування та загального здоров'я.
Однак наявні підтверджені показники звіту Humess не дозволяють визначити, скільки відтінків розрізняє людина, чи має вона тетрахроматію або спадкове порушення кольорового зору.
Для цих завдань потрібні спеціалізовані офтальмологічні тести, а за певних показань — окремі генетичні дослідження.
Підхід Humess: розуміння індивідуальних особливостей зору
Кольоровий зір демонструє, наскільки складно взаємодіють спадкові механізми, структура сітківки та обробка інформації мозком.
У Humess генетичні результати розглядаються в межах конкретних науково досліджених характеристик.
Наприклад, інформація про особливості обміну вітаміну A може бути корисною для розуміння індивідуальних метаболічних процесів.
Водночас генетичні асоціації з гостротою зору не слід переносити на здатність розрізняти кольори.
Після проходження ДНК-тестування Humess можна отримати консультацію експерта щодо результатів і їхнього практичного значення.
Для окремих запитів щодо здоров'я доступна також послуга індивідуального ведення за участю лікаря.
Якщо людину цікавить саме якість кольорового зору, доцільно поєднувати розуміння спадкових механізмів із результатами спеціалізованого обстеження в офтальмолога.
Підсумок
Здатність розрізняти відтінки кольорів залежить від спектральної чутливості колбочок, особливостей зорових пігментів, роботи сітківки та обробки сигналів мозком.
Гени OPN1LW, OPN1MW та OPN1SW відіграють безпосередню роль у формуванні кольорового зору. Їхні варіанти можуть впливати на сприйняття окремих частин спектра або спричиняти спадкові порушення розрізнення кольорів.
Водночас освітлення, вік, стан очей та досвід також впливають на результати сприйняття.
Індивідуальні відмінності кольорового зору є прикладом того, як генетика формує особливості сприйняття навколишнього світу, але не визначає весь наш зоровий досвід.
Бажаєте більше дізнатися про свої спадкові особливості, зорові характеристики та обмін важливих мікронутрієнтів? Ознайомтеся з можливостями ДНК-тестування Humess та залиште заявку на сайтіhumess.com, щоб отримати консультацію щодо доступних генетичних показників.
Список використаної літератури
1. Bosten J. M. (2022). Do You See What I See? Diversity in Human Color Perception. Annual Review of Vision Science, 8, 101–133. Один із найбільш релевантних сучасних оглядів індивідуальних відмінностей кольорового зору, генетичних особливостей опсинів і впливу зорового середовища. Читати дослідження
2. Maule J., Skelton A. E., Franklin A. (2023). The Development of Color Perception and Cognition. Annual Review of Psychology, 74, 87–111. Огляд розвитку кольорового сприйняття, ролі досвіду, когнітивних процесів і колірної константності. Читати дослідження
3. Color Vision (2021). Handbook of Clinical Neurology. Огляд генетичних, ретинальних і нейронних механізмів кольорового зору, а також спадкових і набутих порушень його функції. Читати дослідження — PubMed
4. Brotherton C., Megaw R. (2024). Molecular Mechanisms Governing Sight Loss in Inherited Cone Disorders. Genes, 15(6), 727. Огляд молекулярних механізмів спадкових порушень функції колбочок і кольорового зору. Читати дослідження
5. Cone Opsins and Inherited Retinal Disease (2026). Cells, 15(12), 1098. Сучасний огляд структури генів OPN1LW, OPN1MW, OPN1SW, їхніх функцій та спадкових порушень кольорового зору. Читати дослідження
6. Factors Affecting Color Vision: A Systematic Review (2026). Систематичний огляд генетичних, вікових, середовищних та клінічних чинників, що впливають на кольоровий зір. Читати дослідження — PubMed Central
7. MedlinePlus Genetics. Color Vision Deficiency. Довідковий матеріал Національної медичної бібліотеки США про спадкові порушення кольорового зору, гени опсинів та типи успадкування. Дата публікації на сторінці не зазначена; наведений як додаткове довідкове джерело, окремо від датованих наукових публікацій. Переглянути джерело